Общество

У душі кожного має бути моторчик: хмельничанка підкорила Книгу рекордів України - Горячие новости

02:45 17 Январь Киев, Украина

У душі кожного має бути моторчик: хмельничанка підкорила Книгу рекордів України - Горячие новости Підписатися на канал "Є" в Youtube Людмилу Казанцеву визнали хендлером найповажнішого віку.Усміхнена, щира, з купою планів на завтрашній день і не тільки... Хмельничанку Людмилу Казанцеву можна назвати не інакше, а людиною-святом. Вона з тих, хто не впускає в своє життя сірості. «А навіщо, - каже.

– Якщо його можна розфарбувати яскравими барвами». І надихає своїм прикладом не лише рідних та знайомих, а й багатьох, з ким доводиться зустрічатися. Адже у своїх майже 74 вона не сидить без діла, а займається хендлінгом – готує до виставок собак та виступає з ними на показах. Її ім’я увійшло до Книги рекордів України в номінації «Хендлер найповажнішого віку».

«Хто такий хендлер, запитаєте? Це людина, яка виводить собаку на змагання. Від англійського хенд – рука», - каже пані Людмила. І залюбки знайомить зі своїми підопічними – Сандрою та Арнольдом. Показує безліч кубків та медалей, які вони вибороли на різноманітних виставках.

За три роки вони стали учасниками понад чотирьох десятків таких заходів. «Виставки стали невід'ємною частиною мого життя не так давно – близько трьох років тому. І, власне, зовсім несподівано. Тож, вважайте, почала усе, коли мені було за сімдесят.

Кожному дуже важливо не боятися починати щось нове в житті, не зважаючи на вік. Не давати собі зупинитися, заглохнути. В душі кожного має бути маленький моторчик, який постійно тобою рухає. Не потрібно замикатися в чотирьох стінах.

Не варто зациклюватися лише на дітях чи внуках. Полюбіть себе. Не важливо, тобі 50, 60, 80… Як в погоди немає поганої погоди, так і у кожного віку – свої принади», - стверджує пані Людмила. У Хмельницькому вона мешкає вже понад 40 років.

Народилася в Києві, а після заміжжя поїхала за чоловіком-військовим на далеку Північ, а згодом і до Хмельницького. Тут з родиною, каже, і осіли. Розповідає, що собак любила завжди, і чотирилапі у їхньому домі – не дивина. І коли діти та внуки з батьківського гніздечка розлетілися, вирішила взяти собі цуценя.

Обрала породу російський той. Так спочатку з’явився Арнольд, якому вже 4 роки, а потім і Сандра – їй наразі 2. Зупинилася саме на цій породі неспроста. Каже, спочатку, коли підбирала домашню тварину, не думала про виставки, а про те, чи буде чотирилапому зручно жити в квартирі.

«Коли заводила собаку – про виставки і не мріяла. Все дякуючи доньці. Вона має кваліфікацію судді на виставках собак, тож часто їх відвідує. І якось вмовила мене також поїхати на виставку.

Тож два з половиною роки тому я з Арнольдом зважилася відвідати першу виставку собак. Це було захоплююче, хоч і страшно, адже досвіду, як такого, до цього у мене не було. Досі від спогадів сльози на очі навертаються. Хоч вже й у віці, але почувалася так, наче дитина іде до першого класу.

Тоді ми з Арнольдом заслужили свою першу медаль. Я була безмежно щаслива. Таке відчуття, наче ти виграв мільйон. Потім, звісно ж, вже адаптувалися, ну і до нагород звикли.

Але перші виставки справді нагадували свято. Потім у мене з’явилася Сандра. Знайшла я її аж в Санкт-Петербурзі. Нині вона вже Гранд Чемпіон України з-поміж юніорів», - розповідає Людмила Казанцева.

До виставок, зізнається, ретельно готуються. Адже собака, крім того, що має відповідати суворим критеріям з точки зору породи, ще й має правильно бігти на рингу, стояти у стійці під час огляду тощо… «Однією з найголовніших нагород, яку ми отримали, це перше місце на Міжнародній виставці собак у Києві в лютому 2017-го. Хоча кожна виставка і кожне досягнення - це неперевершені відчуття», - каже Людмила Казанцева. Виснажливі переїзди країною, та ще й із собаками, справа непроста.

Але тільки не для пані Людмили. Бо, зізнається, ніяка втома чи виснажливі переїзди не можуть зіпсувати гарного настрою. Та й собаки, каже, до таких подорожей ставляться відповідально, і не стають причиною зайвих клопотів. Її любов до собак – у всьому.

Обожнює не лише своїх чотирилапих, а й колекціонує фігурки-собаченята, має вільний час – не сидить без діла, вправно шиє. І не лише собі, а й своїм підопічним. «У житті буває по-всякому, і настрій поганий, і нічого не хочеться, але вони прибіжать, заглянуть в очі, приголубляться… Вони дуже добре розуміють настрій. І увесь негатив кудись дівається… Уже в процесі догляду я надзвичайно багато дізналася про цю породу.

В Україні вона культивується дуже мало. Саме тому в мене з’явилася мрія облаштувати розплідник і вивести породу собак, яка матиме назву не російський той, а український той. Наразі уже подали документи та чекаємо усіх необхідних дозволів», - ділиться планами пані Людмила. Саме тому, каже, виставки – не просто забаганка, а необхідність, щоб підтвердити породу та дозволити її до розмноження: «Адже зараз маємо велику проблему, коли люди купують документи родоводи, і під них продають собак, які абсолютно не відповідають заявленим критеріям…» З Книгою рекордів України, також, зізнається, усе сталося випадково.

«Якось почула, що у свої 80 хтось встановив рекорд. Думаю, а чим я не рекордсменка? На виставках, завжди дивуються, що я у такому поважному віці і не сиджу вдома», - сміється пані Людмила. Її весела вдача, завжди бездоганний вигляд і посмішка не залишають байдужим нікого. Рекорд зафіксували у 2018-му.

«Представники Книги рекордів України приїжджали до Хмельницького. Саме тоді у нас проходила виставка собак. Тоді й зафіксували рекорд і вручили пам’ятну табличку», - розповідає вона. А вже у грудні пані Людмилу запросили на презентацію Книги рекордів України 2019 року до столиці.

Рекорд рекордом, а от про що особливо мріє Людмила Казанцева, то це відвідати Чемпіонат світу собак. «За кордон їхати – задоволення недешеве. Але знаю, що за кілька років такий захід має проходити в Києві. І хай навіть і у 80, уже з наступним поколінням собак, я таки побуваю на Чемпіонаті світу.