Спецпроекты

Бюджетне обнулення: українська культурна дипломатія на порозі колапсу - Спец. Материалы

11:48 01 Апрель Киев, Украина

Бюджетне обнулення: українська культурна дипломатія на порозі колапсу Бюджетне обнулення: українська культурна дипломатія на порозі колапсу Попередній тиждень для всієї бюджетної сфери був наче пожежа в курнику. З відповідними ролями і мізансценами. Бездумне і некомпетентне рішення обнулити видатки на культуру і культурну дипломатію спричинило цілковитий хаос, в якому розчинилися майже всі суб’єкти прийняття рішень, а державні органи затопила хвиля дзвінків, звернень, листів і петицій, що на порядок знизило управлінську ефективність усього процесу. Ukrainian Night – представлення сучасної української культури простонеба у Музейному кварталі Відня.

Жовтень 2019 року Цього можна було б уникнути, провівши швидкі і точкові консультації з керівниками інституцій, які розуміють серйозність кризи, готові до діалогу і знають, від яких видатків можна відмовитись без серйозної шкоди для всієї сфери – все ще кволої і дуже вразливої. Всі були готові до компромісу і неодмінно знайшли б його. Це питання п’яти, максимум десяти телефонних дзвінків, після яких керівники інституцій і головні розпорядники коштів (Мінкульт, МЗС, ДУС) самі могли б оперативно подати до Мінфіну об’єктивні і виважені пропозиції. Натомість бюджет верстався тими, хто, вочевидь, не розуміє специфіки сфери і далекосяжних наслідків своїх рішень.

Як сказав представник Рахункової палати в ефірі UA:Радіо Культура, «забрали у тих, кого легко порізати», себто тих, хто не стане огризатись і боротись за себе.

Чого нас мають навчити бюджетні війни за культуру
Тиждень тому – 25 березня – ми з керівниками Українського культурного фонду, Українського інституту книги, Довженко-Центру і Мистецького Арсеналу оприлюднили відкритий лист до прем’єра з проханням виважено поставитись до скорочення видатків на культуру. За один день цього листа підписали понад 2000 фахівців з усієї України. Нас почули, і це добрий знак.

Утім, об’єднавче слово «культура» дещо розмило ширший порядок денний. В розумінні уряду культурні інституції – це ті, які підпорядковуються Мінкульту і фінансуються за його бюджетними програмами. Позиціонування ж Українського інституту завжди було двояким. З одного боку, ми однозначно є системоутворюючим елементом нинішньої культурної екосистеми, адже виробляємо і працюємо з культурним, освітнім, науковим контентом; а з іншого – є частиною системи МЗС і закордонних дипломатичних установ, працюючи на реалізацію зовнішньополітичних завдань України.

У кожній з цих систем ми водночас і свої, і чужі. Тому в бюджетних війнах, де колективні петиції вмикають гучний «алярм», але кожен зрештою рятує себе сам, культурна дипломатія «провалюється між дошками», випадає з поля уваги і порядку денного як культурної, так і дипломатичної вертикалі. Попри це, ми не втомлюємось повторювати тези, які давно є очевидними для закордонних управлінців, теоретиків і практиків: культурна дипломатія є важливим чинником національної та інформаційної безпеки, можливість діалогу зі світом на рівних. Це потужний інструмент створення позитивних наративів про Україну в міжнародному інформаційному полі, спосіб боротьби з негативом, упередженнями і дезінформацією.

Якщо Україна навіть у кризові часи не говоритиме про себе сама, за неї це обов’язково робитимуть інші. Це про вплив, суб’єктність і суспільне благо, які так важко вкладаються в KPI й економічні показники, але без яких наша державність ніколи не буде повноцінною.

Епідемія, економіка і культура: де ми і що робити?
Не можу не застосувати знову своє улюблене фінансове мірило: 30 мільйонів, зекономлені державою на її іміджі у світі, – це вартість прокладання двох кілометрів асфальтової дороги. Торік бюджет Українського інституту простягнувся на цілих чотири асфальто-кілометри, і за цю скромну суму ми зробили 85 проектів в 11 країнах світу; охопили понад 10 мільйонів медійної аудиторії; започаткували партнерства з ключовими культурними й науковими інституціями Європи і США; отримали фантастичні відгуки про свою роботу.

Це цілковито нова якість культурної репрезентації України за кордоном, і я можу говорити про це з гордістю. Утім, ми все ще на початку шляху, який ризикує так і залишитись незаасфальтованим. Виставка Між вогнем і вогнем у Відні Аби не допустити краху Інституту, ми з командою з ранку до пізньої ночі контактували з десятками людей в уряді, парламенті, офісі Президента, Наглядовій раді і громадському секторі; готували розрахунки і пропозиції про відмову від 40% фінансування, розуміючи, що деякі проекти будуть скасовані через карантинні обмеження. У стислі терміни розробили три версії плану діяльності на 2020 рік з різними бюджетами й переведенням частини проектів в онлайн.

Утім, на фоні всезагальної істерії і залаштункових торгів ця робота очистила лише наше власне сумління: на своєму рівні ми зробили все, що могли. Чудово, що спільноті вдалося відстояти бодай частину бюджетів інституцій, підпорядкованих Мінкультури (УКФ, УІК, Держкіно), за які самовіддано боролись в.о. міністра Світлана Фоменко і профільний комітет Верховної Ради. Українському інституту, який перебуває у сфері управління МЗС, пощастило менше.

Не зважаючи на всі зусилля керівництва і Наглядової ради Інституту, достукатись до суб’єктів ухвалення бюджетних рішень поки не вдається.

Міністерство в руїнах. Інтерв\'ю з т.в.о. міністра культури Світланою Фоменко
Якщо проект закону про бюджет буде проголосований у чинній редакції, фінансування Українського інституту складатиме близько 25 млн (було 78 млн).

Ця сума покриє витрати за заходами, поведеними у лютому-березні; оплату кредиторської заборгованості за 2019 рік, спричиненої зупинкою бюджетного фінансування у грудні; зобов’язання за вже укладеними господарськими і проектними договорами; зарплати; оренду офісу і мізерні кошти на поточну діяльність. Без програмного бюджету Інститут у 2020 і 2021 році НЕ зробить понад 100 проектів, над якими ми працювали упродовж 6-12 місяців. Усі ці проекти розроблялися паралельно з трирічною стратегією Інституту, яка буде оприлюднена на початку квітня. У них закладені потужні системоутворюючі механізми та логіка сталого розвитку української культурної дипломатії, а також враховані очікування й запити широкого експертного середовища.

Серед них, зокрема: Програма системної промоції українського кіно у світі proMOTION, яка допомогла б найкращим фільмам потрапити на міжнародні фестивалі і вийти у широкий прокат; Програма підтримки українських студій в університетах і наукових осередках Європи і США. Зривається співпраця з Українським науковим інститутом Гарвардського університету та участь українських науковців у низці великих українознавчих конференцій; Проект з насичення іншомовних версій Вікіпедії статтями про українську культуру й історію; Третій етапу програми міжнародних резиденцій для художників і кураторів ЕКСТЕР; Системне дослідження сприйняття і ставлення до України серед фахових аудиторій в Польщі, Німеччині, Франції й Угорщині; Впровадження україномовних аудіогідіву провідних музеях світу; Програма перекладів і постановок сучасної української драми в закордонних театрах, а також участі вистав у театральних фестивалях; Видання публікації про українську кулінарну дипломатію для закордонних дипломатичних установ; Програма промоції сучасної української музики на міжнародних цифрових платформах; Підтримка кількох виставок українського мистецтва, зокрема, в США і Нідерландах; Розробка дизайн-концептів сучасного українського сувеніру і мерчу для використання державними органами і посольствами (час попрощатись з дерев’яними булавами і янтарними іконами); Інші інформаційні та онлайн-кампанії, які потребують виробництва відео контенту, перекладів, графічного дизайну, замовлення текстів. Виступ хору "Щедрик" на фестивалі дитячих та юнацьких хорів Summa Cum Laude 2019 Ми також ризикуємо отримати судові позови від партнерів – авторитетних закордонних інституцій, які вже вклали гроші у підготовку спільних проектів. Та найгірше – це великі репутаційні збитки, втрата довіри до України і її державних інституцій.

Ми вже навряд чи зможемо працювати з тими, кого вже добряче підвели. Навіть якщо влітку культурним інституціям повернуть частину бюджетів (вже поповзли такі чутки), буде пізно: світ працює з зовсім іншими горизонтами планування. Півтора роки роботи і розбудови репутації будуть втраченими. Ми переживемо цю кризу.

Пандемія закінчиться. Життя і робота продовжаться. Давайте просто перестанемо стріляти собі в ноги, аби було на що зіпнутися в дивному новому світі. .