Спецпроекты

Турбокаденція Зеленського: чи ми готові? - Расследование редакции

14:14 14 Февраль Киев, Украина

Турбокаденція Зеленського: чи ми готові? Турбокаденція Зеленського: чи ми готові? Омангейт – це жовта картка від американців команді Зеленського. Так само як Свинарчукгейт став заокеанським «прощавай» команді Порошенка. Ні, Держдеп не вказує Радіо Свобода, що пускати і що не випускати в ефір. І звичайно ЦРУ не постачає Радіо Свобода контентом.

Але власник Радіо Свобода – Державне агентство США для глобальних медіа (U.S. Agency for Global Media) доволі добре розуміє, що таке стандарти свободи слова і журналістська етика навіть у Америці Трампа. І тому випустити в ефір сюжет, в якому Президента України фактично звинуватили у держзраді, без перевірки фактів і джерел міг би тільки божевільний або кар’єрний самогубець. Ані Інна Кузнецова, головний редактор Київського бюро Радіо Свобода, ані Мар’яна Драч, директорка української служби Радіо Свобода, точно не схожі ані на божевільних, ані на кар’єрних самогубців.

Отже, за один день ставки у великій українській грі виросли надзвичайно. Особливо враховуючи, що стосунки з патріотичною спільнотою у команди Зеленського і так порядно зіпсовані справами Марченка, Шеремета та Федини-Звіробій. Зауважимо, що прицільний постріл «Схеми» зробили не по збитому льотчику Богдану, а по щойно призначеному Єрмаку, який хоч і пропрацював все життя в сфері «софту» (інтелектуальної власності), але в масових комунікаціях виглядає доволі непереконливо. І за яким тягнеться чи то КГБ-шний чи то ГРУ-шний слід батька.

Бо тільки наївна дитина повірить, що начальник відділу кадрів торгового представництва СРСР в Афганістані як мінімум активно не співпрацював з КГБ, а швидше за все був кадровим офіцером радянських спецслужб. Але цей допис не про Єрмака і не про Зеленського. Наразі сенсаційний репортаж від «Схем» наче міна, що прилетіла, але не вибухнула. Якщо ОП здуру почне судитись з Радіо Свобода, можуть відкритись джерела інформації і підтвердитись факти, озвучені в репортажі як припущення.

І тоді Зеленському стане непереливки. Бо конфіденційна зустріч на території третьої країни з генералом армії РФ - наступником Путіна на посаді директора ФСБ, обтяжена спробами ввести в оману громадян України та дипкорпус нашиз західних партнерів – ніщо інше як державна зрада. І тому події в Україні вже невдовзі можуть почати розвиватись непередбачувано і карколомно швидко. І тут постає питання: якщо не Зеленський, то хто? Зрозуміло, що реваншисти з обох таборів (ЄС та ОПЖЗ) сплять і бачать, як вони – справжні хазяї життя в цій країні – скинуть «вискочку» Зеленського і знову почнуть ділити Україну на двох.

ЮВТ бачить ті самі сни, тільки в її версії український Болівар не винесе двох – на ньому має тріумфально в’їхати на Банкову тільки одна дама в білому. Аваков з Яценюком, будьте певні, також бачать свої владно-еротичні сни. От тільки ми, схоже, готові станцювати на граблях своєї вічної неготовності сказати остаточне прощавай нашим горе-елітам, які впевнено ведуть Україну до чергового історичного фіаско.

Зеленский сообщил, что в его команде есть конфликты, которые мешают работать
Не буду тут писати за адептів «русского мира» в Україні.

Я до цієї спільноти не належу і її не відчуваю. Ба більше, переконаний, що наявність виборчого права має бути жорстко прив’язана до лояльності до «проекту Україна», головним акціонером якого має бути не Москва, не Брюссель і не Вашингтон, а народ України. Тому для всіх власників українських паспортів, які не сприймають тризуб, як Міхаїл Булгаков не сприймав українські вивіски в Києві часів Гетьманату та УНР, вихід простий – пошукати інший паспорт. З одно- чи двоголовим орлом.

Слава Богу, таких вистачає: від маленької Чорногорії до великих США та Росії… Мені болить не за русскомирних 20% і не за лібералів-космополітів-«какаяразница». Мені болить за ветерансько-волонтерську спільноту. Яка може опинитись в ситуації, в якій знову буде змушена шукати скромні сидячі місця у чужих партійних вагонах, як це вже двічі трапилось після Революції гідності. Або знову скаже, що політика – брудна справа і ветерани нею не займаються.

Тоді політика знову займеться нами, як нещодавно зайнялась Антоненко-Ріфмайстером, Кузьменко, Дугарь, Марченком і навіть Марусею Звіробій. Я не буду сперечатися, був Порошенко хорошим президентом чи поганим. Бодай тому, що правдива відповідь – був різним, як і всі його попередники. Мені особисто здається, що він був головним фарисеєм країни.

І саме ця наскрізна фальш Порошенка (а не геніальна операція ФСБ) штовхнула українців в обійми справжньої чи удаваної щирості Зеленського. Але то таке. Маємо нарешті перегорнути сторінку й остудити голову. А холодна твереза голова говорить, що Петро Олексійович – досі абсолютний лідер народної недовіри серед усіх чинних політиків.

З таким антирейтингом можна зібрати навколо себе секту преторіанців, які свято віритимуть у всемогутні ФСБ-шні технології, тупих та невдячних хохлів і геніального пророка-лідера, як і всі пророки невизнаного у своїй вітчизні. І цієї секти може виявитись достатньо, аби захистити активи її провідника. Але з таким антирейтингом апріорі не виграють президентські вибори. Особливо в Україні, яка живе надією на краще майбутнє і бажанням змін, а не ностальгією по золотому віку.

Тому аби після НЕПу Зеленського не пережити справжній терор реваншистів, нам вже сьогодні слід творити СВІЙ політичний рух. Врешті-решт в Україні наразі майже 370 тис. офіційних учасників АТО/ООС, які отримали статус УБД, з них більше 250 тис. – військовослужбовці ЗСУ.

Додамо до цієї цифри добровольців, волонтерів, рідних та близьких ветеранів. Отримаємо близько мільйона осіб, для який відсіч російській агресії – це їхня війна. А тепер пригадаємо, що за «Голос» на останніх парламентських виборах проголосувало лише 851 722 осіб, за ЄС – 1 184 620, за Батьківщину – 1 196 303. Цього вистачило, аби сформувати в парламенті свою фракцію.

З огляду на скасування мажоритарки, тепер для проходження до парламенту потрібно буде ще менше голосів. Залишилось зовсім трохи: схаменутись, усвідомити масштаб небезпеки, відкласти до кращих часів свої дрібні амбіції та взаємні образи, згуртуватись і почати творити СВІЙ політичний рух. Якщо ми його не почнемо творити вже зараз, тим кому поталанить, знайде другу батьківщину в екзилі. Ті, хто вміє швидко домовлятися з власною совістю, напевно має шанс зробити кар’єру в Малоросії.